Глен Мартін Тейлор та відновлена ним кераміка

Замість лаку з дорогоцінним порошком Тейлор застосовує несподівані та місцями приголомшливі матеріали. Старовинні намистини та колючий дріт, столові прилади та котушки ниток, шкіряні ремінці та ножиці доповнюють тендітну порцеляну, створюючи емоційні та виразні висловлювання про суть речей.

Читайте також: Ремонт дороги золотом.

«Усі мої роботи – це розповідь про мене, автопортрет. Окремо чи частинами, це все я», – коментує митець.

Публікуючи роботи на своїх сторінках у фейсбуці та інстаграм, художник іноді супроводжує їх місткими та образними коментарями. Один з них він присвятив прабабусі:

«Моя прапрабабуся Еліза одна виростила шістьох дітей. Розбита сім'я: її чоловік помер молодим під час Громадянської війни. Записи про неї розкривають лише звання „прачка“ чи „вдова“, саме ж моє існування демонструє родовід сили та наполегливості».

«Мистецтво – це те, як ми розкриваємо свою оголену душу. Якщо ні, ви створюєте його неправильно». (З інтерв'ю Глена Мартіна Тейлора виданню Fourline Design). 

«Краса життя не буває без шпильок. За іронією долі ці шпильки дозволяють нам більше цінувати красу життя. Вимушують згадувати про них у скрутну хвилину, роблять нас сильнішими та витривалішими. Свято життя оточує нас усюди, достатньо лише поглянути по обидва боки дороги», — ділиться роздумами Глен Мартін Тейлор.