Оаза посеред міста: берлінський галерист перетворив стару заправку на будинок з садом

Ева Шилингер

12-06-2020 17:22

Відомий берлінський галерист Юрг Джудін виношував план з придбання занедбаної "бензоколонки родом з 50-х" понад 10 років, щоб згодом перетворити її на затишний будинок своєї мрії та галерею за сумісництвом.

Сьогодні Юрг Джудін — один з найвпливовіших галеристів Берліна. За його плечима — кілька років успішного кінобізнесу. Та насправді щасливими 57-річного бізнесмена нині роблять кулінарія, птахи (в його саду живуть три курки шляхетної індонезійської породи Ayam Cemani, а також кілька екзотичних гусей й качок) та нетрадиційний для пересічного німця дім — переобладнана заправка 50-х років в центрі Шенеберга.

«Я завжди цікавився архітектурою. Навіть якийсь час мріяв про кар'єру архітектора. Однак мій батько сказав, що я позбавлений дисципліни, аби здобути цю професію. З педагогічної точки зору, це був, мабуть, удар нижче пояса, але він, ймовірно, мав рацію. Проте ще до заправки я захоплювався будівлями та як аматор займався розробкою будівельних проєктів».

Ідея купівлі такого незвичайного простору як стара АЗС з'явилася ще в 1992 році, але на цей крок Юрг зважився тільки у 2005 році. На його думку, місце дочекалося свого господаря.

«Я придбав АЗС у 2005 році, але вперше побачив її ще в 1992 році. Вона сім років висіла на ринку нерухомості, а на вікні майоріла табличка «Продається» з номером телефону. Я фотографував це місце майже кожен раз, коли був в Берліні, документуючи його повільне руйнування. Це була трохи сумна споруда в ідеальному місці: щоразу вона зачаровувала мене та ніби закликала: зроби щось зі мною! Та одного разу, через 13 років, табличка раптово зникла. Я встиг злякатися, що хтось купив мою заправку. Потім виявилося, що знак просто впав. Проте я припинив зволікати та почав діяти», — згадує галерист

Завдяки реконструкції, у приміщенні колишньої бензоколонки з'явилася простора кухня, особистий кабінет, виставковий зал, а також повноцінний поверх для відпочинку.

«Будівля зображує певний період формування післявоєнного Берліна. У своєму прагненні до легких і округлих форм, вона змальовує етап під назвою Wirtschaftswunder, який я прагнув зберегти якнайкраще: навіс, торгове приміщення, гаражні ворота, все. Тільки пізніше я зрозумів, що ще є місце для саду. У будь-якому разі об'єкт був задуманий не як житлове приміщення, а як студія для художника-резидента — звідси й велика студія з природним освітленням», — пояснює архітектор-аматор.

Інтер'єр "нового будинку" планувався задовго до перебудови, а з огляду на захоплення господаря мистецтвом і кулінарією, стало ясно — невеликій галереї та просторій кухні — бути!

«Я думаю, що кухня вийшла досить позачасовою. Наприклад, кольори на стінах відповідають поліхромній серії Ле Корбюзьє 1931 року — справжньому модерністському шедевру. Меблі 50-х років — також сучасна епоха, в той час як інші стилістичні елементи є маркерами нашого часу. Я намагався зібрати тут усе найкраще з XX століття, якщо так можна висловитися».

Як запевняє пан Джудін, відвідувачі активно проявляють інтерес до його нинішньої резиденції з огляду на соціальне призначення цієї будівлі (галерея), але особисте життя та особистий простір для життя галериста для них — табу.

«Це справжня розкіш мати будинок з садом у центрі міста. Окрім завзятого кухаря, я також завзятий орнітолог. Тут, на базі старої АЗС, я можу поєднувати й те й інше: у мене є рідкісна можливість утримувати цікаву групу чудових птахів і садити власні помідори та трави», — ділиться Джудін.